Охтирка — понад 40-тисячне місто на межі Сумської та Харківської областей — одне з тих місць, де перші тижні повномасштабного вторгнення залишили глибокий слід. Місто витримало штурми та отримало статус «міста-героя», проте зазнало руйнувань ледь не в у всіх районах — у результаті масованих обстрілів та авіанальотів були пошкоджені житлові будинки, школи та дитсадки.

І сьогодні наслідки руйнувань ще можна побачити навіть у центрі міста. Втім, за словами заступниці міського голови Надії Питюкової, більшість пошкоджених об’єктів уже відновлені або перебувають в процесі відновлення.

Громада міста свідомо обрала ширший шлях — не лише провести ремонт та полагодити зруйноване, а вибудувати цілісне бачення оновлення міста разом із міжнародними партнерами. Охтирка прагне не просто повернути те, що було, а вибудувати сучасну, зручну та доступну для всіх міську інфраструктуру.

З чого почалося відновлення

Після завершення активних бойових дій в Охтирці розпочали формувати чітке бачення подальшого розвитку міста. Щоб рухатися системно та послідовно, міська влада разом із громадським сектором, за підтримки ПРООН та Уряду Японії, розробили два ключові стратегічні документи — План відновлення та розвитку територіальної громади, та Антикорупційну програму. Важливою складовою цього процесу також стала участь громади в обговоренні майбутніх змін — за підтримки ПРООН та Данії створили умови для участі громадськості в напрацюванні рішень і визначенні пріоритетів.

«Ми всі об’єдналися так, мабуть, уперше. У нас багато громадських організацій, активна громада, але настільки злагоджено ми ще не працювали. Усі погодилися, що потрібна єдина чітка стратегія розвитку громади. До цього були окремі документи, але не було одного інтегрованого бачення», — розповідає керівниця ГО «Імпульс Хаб» Наталія Кринична.

Важливо, що процес створення стратегічних документів був максимально відкритим. До обговорень залучали жителів — від громадських організацій і бізнесу до активних мешканців різних мікрорайонів. Працювали у форматі робочих груп, зустрічей, консультацій, де кожен та кожна могли висловити власні потреби та бачення. Громада не просто погоджувала готові рішення — вона стала співтворцем плану.

«Багато уваги приділили саме підтримці місцевих людей і ініціатив. Культура, історія, молодь, маломобільні групи, крафтові бізнеси — все те, що важливе для збереження автентичності громади», — каже Наталія Кринична.

Першим кроком став повний аналіз стану міста. Руйнування торкнулися практично кожного району — і частина пошкоджень, як пояснюють у міськраді, ставала помітною вже з часом: дахи почали протікати, конструкції просідали, інженерні мережі виходили з ладу.

«У нас не відновлений тільки легендарний будинок № 103. Все інше — або в процесі відновлення, або відновлено силами міського бюджету. Термобаричні бомби робили свою справу. Дуже важко визначити ступінь руйнування одразу — часто спочатку вони непомітні, і лише з часом внутрішні пошкодження дають про себе знати», — розповідає заступниця міського голови Надія Питюкова.

Одним із перших кроків після активних бойових дій стало відновлення роботи органів місцевого самоврядування. За підтримки ПРООН та ЄС у місті запрацював оновлений ЦНАП — сучасний центр адміністративних послуг, розміщений у відремонтованому приміщенні та оснащений необхідною технікою.

Це дозволило швидко відновити керованість процесів у громаді, забезпечити жителям доступ до ключових послуг і повернути місту основу для подальшого відновлення.

Втім, у міськраді вирішили: точкові ремонти — це не вихід. Місту потрібне довгострокове бачення. За підтримки

ПРООН команда експертів провела детальну інвентаризацію всіх об’єктів громади — від промислових зон до фасадів та провулків.

На основі цього аналізу створили документ, який у міськраді жартома називають «Біблією відновлення» — перелік пріоритетів, кошторисів і рішень, що мають сформувати нову якість життя в місті.

«По відновленню у нас працювала ціла група і кілька людей надавали нам послуги щодо аналізу нашої громади, зокрема, потреб. Вони провели величезну аналітичну роботу, щоб пріоритезувати проєкти, покращити життя в громаді, зробити його комфортним для всіх людей — від старшого покоління до дітей», — пояснює Надія Питюкова.

Після аналізу стало зрозуміло: два ключових пріоритети для громади — це відновлення енергетики та створення доступного безбар’єрного середовища.

Війна загострила проблему енергетичної безпеки. Місто працює над тим, щоб повернути критичну інфраструктуру до довоєнного рівня і водночас закласти основу для «зеленого» відновлення — з переходом на сучасні енергоефективні технології та відновлювані джерела енергії.

Другим пріоритетом стала доступність. В Охтирці проживає понад 200 людей, які користуються кріслами колісними, і загалом велика кількість мешканців із різними потребами. Нині міське середовище — від вузьких тротуарів до переповнених автомобілями вулиць — не пристосоване до їхніх щоденних маршрутів.

«Краще ніж було — не лише гасло, але і практичні нові комфортні умови, щоб містом можна було зручно пересуватись за будь-яких умов — чи то на кріслі колісному, чи з порушеннями зору», — підкреслює Надія Питюкова.

Саме тому всі нові проєкти тепер розглядають і через призму безбар’єрності.

Паралельно місто отримало підтримку у розвитку спроможності. За підтримки ПРООН для представників влади та громадського сектору провели комплексні тренінги  — від методології оцінки потреб до написання проєктних заявок. Тож тепер громада може більш впевнено визначати пріоритети та більш якісно готувати заявки на фінансування, що підсилює можливості реалізовувати задумане.

Крім того, під час тренінгової програми команда Охтирської громади розробила проєктні заявки, спрямовані на забезпечення якісної та доступної освіти. У результаті ПРООН за фінансової підтримки Уряду Японії закупила меблі для 10 шкіл громади, а також STEM-обладнання, яке дозволяє оновлювати навчальний процес і створювати сучасні умови для дітей.

Новий простір для творчості, доступний усім

Одним із проєктів, які формують оновлену Охтирку, стала Дитяча художня школа — велика двоповерхова будівля, де й сьогодні займаються сотні дітей. Попри те, що приміщення досі має старий, ще радянський ремонт, школа залишається важливим осередком творчості для громади.

«Ми працювали над проєктом, щоб створити простір, доступний для всіх, незалежно від віку або фізичних можливостей. І ми брали участь у Школі універсального дизайну, щоб зробити простір по-справжньому доступним. І це відкрило нам очі на проблеми, які завжди були поруч, але ми їх не помічали», — розповідає Ірина Крючко, спеціалістка Управління фінансів та економіки.

За проєктом, на другому поверсі облаштують сучасні простори для творчості — гончарну кімнату, комп’ютерний клас, аудиторії для гуртків та конкурсів. Перший поверх стане громадським простором: тут батьки зможуть комфортно чекати на дітей, а також буде зона для виставок.

Перевага цього об’єкта очевидна: тут ще з радянських часів збереглося просторе та зручне укриття, яке вже сьогодні використовується як робочий простір під час повітряних тривог. Усередині облаштували санвузол, зробили частковий ремонт, а також проводять виставки та інші події, що дозволяє максимально ефективно використовувати приміщення.

Особлива увага в процесі відновлення — інклюзивності. Архітектор Михайло Ковальов наголошує: реконструкція буде комплексною, із врахуванням усіх елементів безбар’єрного маршруту.

«Наша ідея була взяти Дитячу художню школу, і створити концепцію відповідно до умов доступності. Простір має бути не лише всередині будівлі, але і зовні, і враховувати найближчі зупинки громадського транспорту. В межах реконструкції плануємо перебудувати парковку, панорамний ліфт, який сполучатиме другий, перший поверх і укриття. Зона перед школою буде розширена, озеленена, з тротуарними доріжками і тактильною навігацією. Має бути передбачений і пандус, з нахилом відповідно до державно-будівельних норм», — зазначає архітектор.

Роботи вже розпочали — першою оновлюють найближчу зупинку громадського транспорту, яка стане частиною майбутнього доступного маршруту до школи.

Крім того, цей проєкт увійшов до Портфоліо проєктів з відновлення та розвитку громад. А це означає, що його презентують донорам як один із пріоритетних — і таким чином громада отримує більше можливостей для подальшої реалізації.

Безпека довкілля

Якість життя у місті формується і з менш очевидних речей — зокрема з безпеки довкілля. В Охтирці довгі роки не було системного моніторингу повітря, попри близькість промислових об’єктів і навантажені автодороги.

Цю прогалину вирішили закрити. Обласна адміністрація взялася реалізовувати проєкт поетапно. Після апробації на інших містах області пост контролю якості повітря встановили і в Охтирці за підтримки ПРООН та Уряду Швеції. Він працює цілодобово, показує рівні діоксиду сірки, діоксиду азоту, твердих частинок, органічних сполук та інші критичні параметри.

«Перші пости були в Конотопі, але систему треба було розгалужувати, і ми звернулися по допомогу до ПРООН. Нас підтримали, і наступний пост з’явився вже в Охтирці. Люди можуть у режимі онлайн відслідковувати стан повітря. До кінця 2025 року плануємо встановити ще два пости», — пояснює директорка департаменту захисту довкілля Сумської ОВА Ірина Кашпур.

Це не лише інформування — це інструмент контролю. Дані зі станцій мають юридичну силу, що дає змогу фіксувати порушення та притягати забруднювачів до відповідальності.Такий підхід допомагає Україні синхронізуватися з кращими європейськими практиками зменшення антропогенного (промислового) навантаження на довкілля, що в результаті зробить життя людей безпечнішим.

«Це про відкритість і про відповідальність, адже дає можливість робити висновки, що є джерелом забруднення, і вже залучати контролюючі органи, щоби влаштувати перевірку і чітко встановити відповідального за забруднення», — додає вона.

Місто, що повертається до життя 

Сьогодні Охтирка поступово відновлюється після пережитого. За допомогою активної місцевої влади та міжнародних партнерів, місто починає втілювати важливі проєкти, що впливають на якість життя людей.  Роблять простори доступнішими, послуги — зручнішими, а інфраструктуру — безпечнішою та сучаснішою.

Ці кроки — не лише про відбудову. Це про створення умов, у яких людям хочеться жити, залишатися і повертатися. Адже в Охтирку повертаються родини, знаходять прихисток люди з прифронтових територій, і кожному та кожній тут прагнуть дати відчуття опори та можливість будувати своє майбутнє.

Попереду багато роботи, але громада вже зробила головне — визначила пріоритети й почала рухатися вперед.

Фото: Костянтин Левченко / ПРООН в Україні

Матеріал підготовлений в межах кампанії «Ukraine Delivers» — спільної ініціативи Міністерства розвитку громад та територій України, Програми розвитку ООН (ПРООН) і Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України.

Джерело: ПРООН в Україні