Український Червоний Хрест — це 5 тис. співробітників і понад 10 тис. волонтерів, які працюють у кожному регіоні країни. У великому інтерв’ю генеральний директор УЧХ Максим Доценко пояснює, як організація стала частиною єдиної системи цивільного захисту, чому швидкість реагування вимірюється секундами та навіщо гуманітарникам нейтральність.

Місія, яка зросла вдесятеро

— Давайте розпочнемо з місії вашої організації. Як вона змінилася за останні роки у зв’язку з війною? І яка зараз роль Українського Червоного Хреста?

— Місія залишилася незмінною: допомагати тим, хто цього потребує. Але масштаби зросли так, що цього ніхто не міг передбачити. Після початку повномасштабного вторгнення ми почали робити речі, про які раніше навіть не думали. Наприклад, будувати цілі містечка для внутрішньо переміщених осіб чи видавати великі гранти для мікропідприємництва.

— А як пояснити вашу роботу тим, хто ніколи з Червоним Хрестом не стикався?

— Коли хтось каже: «Я не чув про Український Червоний Хрест», — я відповідаю: ця людина щаслива. Якщо ви не знаєте про нас, значить, вам просто не доводилося потребувати нашої допомоги.

По факту це найбільша українська громадська організація: близько 5 тис. співробітників і понад 10 тис. волонтерів. Ми маємо майже 200 осередків по всій країні. Для нас важливо бути поруч у кожній громаді, селищі, районі, щоб допомога приходила максимально швидко і адресно. Це наш головний принцип.

Оберіг для тих, хто рятує

— Ви підключені до єдиної системи реагування разом із ДСНС. Як це працює на практиці?

— Це означає швидший доступ до інформації, кращу координацію, спільне прибуття на місця обстрілів, інколи навіть раніше за рятувальників. Буває й навпаки: ми оцінюємо ситуацію і повідомляємо ДСНС, що їхній ресурс тут не потрібен — хай їдуть туди, де масштаби руйнувань більші.

Наші загони швидкого реагування роблять пошук під завалами, евакуацію, надання першої медичної та психологічної допомоги, організовують харчування для рятувальників і постраждалих, координують волонтерів на місці трагедії.

Усе це про секунди та хвилини, які вирішують, чи вдасться врятувати людей.

— Скільки таких загонів зараз працює?

— 24 загони. Це близько 700 активних волонтерів. Але в екстрених ситуаціях українці мобілізуються блискавично. Коли мене запитують, чи є проблеми із залученням волонтерів, я завжди відповідаю: ні. Є інша проблема: зберегти волонтера та вберегти від вигорання, бо залучити — це найпростіше.

— Як зараз виглядає географія вашої присутності? Є райони, куди ви не заходите?

— Волонтери працюють практично всюди. У кожному навіть прифронтовому районі є місцеві люди, які розуміють свій контекст і працюють там, де небезпечно. Ми їх цьому навчаємо.

— Як ви турбуєтеся про безпеку волонтерів і персоналу?

— Волонтери загонів швидкого реагування завжди у бронежилетах і шоломах, різних класів, залежно від завдань та регіону. У нас є служба безпеки, яка проводить тренінги для персоналу та волонтерів, навчає реагувати у критичних ситуаціях. Ми відстежуємо місцеперебування людей через GPS та сис­тему оповіщення, а служба безпеки контролює ситуацію 24 / 7.

Особливу увагу приділяємо ментальному здоров’ю: психологи працюють із волонтерами та персоналом, забезпечують психосоціальну допомогу і реабілітацію.

Під прапором допомоги: як працює Червоний Хрест
— Люди часто плутають вашу організацію з Міжнародними Червоними Хрестами, Українським Червоним Хрестом і Міжнародним комітетом Червоного Хреста. В чому різниця і звідки ця плутанина взялася?

— Так, на жаль, ще й досі є. Є ця плутанина, проте я тут нікого не засуджую, тому що насправді це така велика сис­тема, в якій важко розібратися. Це великий рух, який складається з трьох компонентів. І всі ці компоненти поєднані між собою. Вони мають певні управляючі органи, але всі вони незалежні. Рух Червоного Хреста має три основні складові:

Міжнародний Комітет Червоного Хреста — працює в зонах конфлікту, підтримує військовополонених та проводить гуманітарні операції.
Національні товариства — в Україні це Український Червоний Хрест, який забезпечує допомогу на території держави, керує волонтерами, організовує програми підтримки та реагування на надзвичайні ситуації.
Міжнародна Федерація Червоного Хреста — підтримує розвиток національних товариств у мирний і воєнний час, надає фінансову та експертну допомогу.
Український Червоний Хрест має важливий принцип — це нейтральність. Вона дозволяє нам надавати допомогу постраждалим та гарантує безпеку наших співробітників і волонтерів. Це не означає нейтральності до агресора — ми працюємо лише на території, контрольованій урядом України, і допомагаємо всім, хто потребує підтримки, незалежно від їхніх політичних чи соціальних поглядів.

Дотримання принципу нейтральності також критично важливе для захисту емблеми Червоного Хреста: її незаконне використання може загрожувати безпеці персоналу та гуманітарного транспорту. Наприклад, під час вторгнення 2022 року противник іноді намагався використовувати емблему для маскування, але зараз таких випадків значно менше.

Поруч у кожній громаді

— Із якими державними органами ви співпрацюєте?

— Ми працюємо з понад 30 державними органами, підтримуючи їх гуманітарні зусилля, але не замінюючи державу. Наприклад, програма Прихисток 2022‑2023 років фінансувалася повністю нашою організацією. Ми також створюємо громадські центри, які надають комплексну підтримку: соціальну, юридичну та психологічну, допомагають людям інтегруватися у громаду, надають реабілітацію ветеранам, підтримку сім’ям та допомогу з житлом.

— По суті, кожен державний орган може звернутися до вас по допомогу, щоб ви закрили або підсупортили якесь питання, яким він опікується?

— Абсолютно, звичайно, якщо це в рамках нашої діяльності, в рамках нашого мандату. Ми не будуємо мости, ми не укладаємо асфальт на дорогах, але ми робимо досить багато інших речей.

Управління у воєнний час

— Які програми для перенавчання та підтримки підприємництва реалізуєте?

— Програма Reboot дозволяє людям освоювати нову професію, поглиблювати навички або змінювати напрямок діяльності, включно з грантами на мікропідприємництво (вирощування мікрогріну, кав’ярні, агродрони, 3D-майстерні). Понад 4 тис. людей уже пройшли навчання. Паралельно працює Redpreneur, що надає більші гранти та охоплює більш професійні напрямки для розвитку бізнесу.

— Які проєкти з житла та реабілітації ви реалізували?

— Ми збудували понад 15 тис. кв. м житла для внутрішньо переміщених осіб, яке передаємо на баланс місцевої влади для довгострокового користування. Проєкт Unbroken Mothers у Львові забезпечує підтримку матерів, реабілітацій­ні послуги, психологічну та соціальну допомогу. Ці програми працюють з 2022 року і допомагають родинам відновлюватися після травматичних подій війни.

— Зараз ви активно створюєте громадські центри. Для кого вони призначені і як вони працюють?

— Так, громадські центри — це наш новий стратегічний напрямок, який відображено у стратегії 2026‑2030. Вони допомагають людям, які залишаються на нових місцях, інтегруватися у громаду, знайти роботу та комплексно вирішити проблеми. Раніше ми забезпечували лише базові потреби, як продукти чи гігієну, зараз потреби стали значно ширшими. У центрах працює кейс-менеджмент: ми з’ясовуємо причини потреби людини і допомагаємо із соціальною, юридичною та іншою підтримкою. Це простір, де кожному надають комплексну допомогу та перенаправляють до потрібних сервісів.

— З якими запитами до вас звертаються найчастіше?

— Дуже часто насправді люди хочуть грошової допомоги. Це мультифункціонально, це вирішує багато проблем. Проте зараз все більше і більше людей, які хочуть, скажімо так, не рибу, а вудочку.

Наприклад, у квітні 2024 року разом із Міністерством ветеранів ми створили Єдину ветеранську лінію. Ми розробили скрипти, підготували операторів і налагодили взаємодію з усіма органами, які займаються питаннями ветеранів. Лінія допомагає ветеранам, їхнім сім’ям та членам родин загиблих або зниклих безвісти отримати консультації та перенаправлення до відповідних органів. За 2024‑2025 роки лінія обробила близько 200 тис. звернень. Масштаб організації значно зріс: із 450 співробітників до війни до 5 тис. зараз, волонтерів — з менш ніж тисячі до понад 10 тис. Це потребує ефективного управління, включно з HR, фінансами, комплаєнсом, безпекою та кіберзахистом, щоб забезпечити як базову допомогу, так і більш стратегічні проєкти.

Навички для безпеки, серце для людей

— Чому ви навчаєте зараз своїх працівників? До яких катастроф готуєте їх?

— Ми фокусуємося на підготовці до блекаутів, до можливості роботи без опалення, без водопостачання. Тому ми готуємося саме до цього.

— Ми говорили про мотивацію ваших співробітників. А яка ваша мотивація?

— Мене насамперед мотивує моя родина та люди навколо. Я хочу, щоб вони та всі українці мали краще, комфортніше життя. Я люблю цю країну і прагну бачити її вільною, незалежною та процвітаючою. Це й є моя головна мотивація.